Перенесення домену між реєстраторами та зміна DNS-провайдера — різні операції. Вони можуть відбуватися в один період, але не зобов’язані. Якщо цього не розрізняти, легко підготувати нову зону там, куди домен ще не делегований, або видалити стару до того, як нова почне відповідати. Найбезпечніша послідовність починається з інвентаризації, а не з кнопки перенесення.
Збережіть повну картину
Зробіть експорт DNS-зони та окремо випишіть її призначення: основний сайт, www, пошта, службові піддомени, підтвердження сторонніх сервісів. Не обмежуйтеся A-записом. Для робочої пошти можуть бути потрібні MX, SPF, DKIM і DMARC; їхні значення не можна вигадувати або копіювати з чужого домену. Перевірте також доступ до облікових записів і спосіб відновлення двофакторної автентифікації.
Спочатку нова зона, потім делегування
Якщо змінюються NS, підготуйте записи на новому DNS-провайдері до зміни делегування. Перевірте їх безпосередньо на нових авторитетних серверах. Лише після цього змінюйте NS у реєстратора. Стару зону не варто видаляти одразу: кешовані відповіді та делегування можуть ще використовуватися частиною клієнтів. Конкретний строк залежить від попередніх TTL і правил зони.
Зважайте на правила конкретного домену
Коди авторизації, блокування перенесення, підтвердження власника й обмеження після реєстрації залежать від реєстру та реєстратора. Не застосовуйте інструкцію для однієї зони до всіх інших. Перевіряйте офіційну довідку обох провайдерів і не публікуйте код перенесення в листуванні з невідомими особами. Сам код не є DNS-записом і не повинен додаватися до TXT.
Перевірка після зміни
Зіставте поточні NS з очікуваними, перевірте A та AAAA, відкрийте основний сайт і www, а потім окремо протестуйте приймання й надсилання пошти. Перевіряйте не тільки власний браузер: локальний кеш може показувати старий результат. Завершеним перенесенням варто вважати ситуацію, коли обліковий запис, авторитетний DNS та фактичні сервіси узгоджені, а початкові налаштування збережені для відновлення.